не ранити,
а підтримати

Дізнатись
більше

“Я часто питала, за що мені ця втрата. А потім зрозуміла:
війна не обирає“

Про те, як віднайти сенс життя після втрати коханого.
Історія вікторії
01 - 03

“Мені доводилось бути його провідником та одночасно буфером”

Про підтримку партнера упродовж процесу реабілітації та пропрацювання власної емоційної стійкості
Історія Євгенії
02 - 03

“Страшно не коли він воював, а коли повернувся”

Про виклики родини військового з ПТСР
Історія вікторії
03 - 03
не ранити, а підтримати
не ранити, а підтримати
не ранити, а підтримати

Чуйний гайд

Слова, що ранять
Тут зібрано приклади щоденних запитань, яких варто уникати у комунікації. Ці запитання, як і пошук відповідей на них, можуть лише травмувати партнерок.

Про поточну службу

Ось нетактовні та неетичні запитання: «Куди відправили?», «Скільки заробляє?», «Коли ви востаннє спілкувалися?», «Чому не дають відпустку?», «Доводилося вбивати?». Ба більше: партнерки й самі можуть не знати відповідей.

Про ситуацію на фронті

Військові просять не запитувати: «А де ви? Як там контрнаступ?». Навіть якщо вони й володіють інформацією, їм не можна розголошувати, зокрема своїм коханим.

Про реакцію на мобілізацію

Партнерки поважають рішення своїх коханих. Це все, що нам потрібно знати. Замість «А як ти відпустила?», «Чому він туди пішов?», поцікавтеся: «Що я можу зробити, аби тебе підтримати?».

ПРО ПОЛІТИКУ

Через розмови про беззмістовність війни, обурення щодо дій влади чи розповіді про чийсь «відкос» від ТЦК, партнерки можуть відчувати знецінення подвигу їхньої найближчої людини.

ПРО ЧУЖИЙ ДОСВІД

Уникайте проведення паралелей чи порівнянь на кшталт: «А мій кум розповідав, що його сусід отримав контузію». Знання про біль інших не допомагають, а залишають на самоті.

Слова не для жалоби
У моменти, коли людині особливо боляче, важливо не завдати шкоди необережною розмовою. Якщо ви дізнались про чиюсь втрату на війні, будьте уважними та не торкайтеся теми першими:

про обставини загибелі

Не наполягайте на деталях: «А як це сталося?», «Не могли врятувати?» тощо. Ви дізнаєтеся, якщо партнерка матиме потребу та ресурс поділитися.

про жалість

«Як це пережити?», «Така молода, а вже вдова» та інші прояви жалості завдають болю людині, яка переживає втрату, а також принижують її стан. Співчувайте, підтримуйте партнерок у прагненнях та планах, вказуйте їм на їхні сильні сторони та робіть справи разом.

про розуміння

Кожне проживання втрати — індивідуальне. Слова «Я тебе розумію», «Знаю, через що ти проходиш» не підтримають партнерку, а знецінять досвід та спонукатимуть закритися в собі.

про «обов’язки»

Такі фрази, як: «Ти мусиш жити далі/бути сильною» чи «Тримайся заради дитини», додають партнерці, яка переживає горе, ще більше емоційного навантаження. Надайте їй можливість органічно повернутися до життя у той спосіб, який вона вважатиме найприйнятнішим.

про самовідчуття

Емоції можуть змінюватися різко та раптово. У будь-якій мові світу не вистачить слів, що допомогли б партнерці описати те, що вона відчуває.

Слова підтримки
Кожен по-своєму проживає складні емоції. Тому починайте з запитання: «ЯК Я МОЖУ ТЕБЕ ПІДТРИМАТИ?» Покажіть, що ви поруч і готові допомогти. Часто просто дії краще сотні слів.


Якщо розгубитеся, звертайтеся до цього алгоритму та порад від самих партнерок:
валідуйте, приймайте будь-які почуття людини;
Мені говорили: «Я не знаю, як ти, але я поруч, якщо потрібно». Це допомагало.


— ОЛЯ
чуйте про справжні потреби та будьте готові допомогти:
Було приємно, коли пропонували якусь елементарну допомогу у побутових речах. Наприклад: посидіти з дитиною, щоб я відпочила.


— КАТЯ
беріть на себе ініціативу та залучайте людину до спільних справ, якщо вона хоче цього:
Мене кликали на прогулянку та каву, щоб не сиділа на самоті зі своїми думками.


— ІРА
вивчайте досвід військових та їхніх родин.
Вивчайте цю тему, шукайте інформацію, бо військових ставатиме все більше,
і цивільним потрібно адаптуватися до ситуації. Майте повагу до досвіду воїнів та їхніх особистостей.


— АННА